Скільки людей, стільки й думок.

 


ЧП


Гадаю варто розповісти як минув шалений тиждень.
Почну з середи, після рухнутих вже не згадаю який раз планів, вирішила не втрачати день, а здійснити давно запланований «похід», який скінчився потраплянням під дощ. Щоправда дощик був досить приємний, якщо не враховувати зіпсованої зачиски – пляшка класного питва все згладила.
Наступного дня заняття верхи. Хоч кінь мені мало знайомий, я відразу відчула його нервовий стан, та все ж довірилася думці інструктора. Наслідки екс трімо-прикольно-не приємні, доводиться тепер ходити у кепці і темних окулярах. Але і на цьому ексцеси у той день не скінчилися, виявилося що вдома мене чикав чомусь задимівший комп. Щоправда, це сприяло зустрічі з гарною людиною, яка так само, як и решта, хто мене бачить в такому стані був наляканий. 

click to zoom | натисніть щоб збільшити | нажмите чтобы увеличить

Відкрити | Коментариків: 4

Где меня носит


М-да что-то давно меня не пёрло забацать нормальный пост. Рассказать что происходит? Да собственно ничего нового, по-прежнему ищу своего места на этом свете. Вот только своими стараниями, понимаю, искать чего не существует глупо. Поэтому просто занимаюсь всякой ерундой: дочитываю книгу которую начала пару год назад, убеждаю себя, что начинаю ощущать удовольствия от чтение, всё же это не наихудшее из того, что доводилось втюхивать в себя в школьные времена. Выкапываю с нета различного рода фильмы, только чтобы иметь возможность высказать своё мнение чуваку с симпотной фотой на тупом сайте. Настраиваю себя на познания чего-то нового, в надежде не превратится на сухое, зацикленное существо, которое не имеет собственного мнения и с которым станет скучно после первых пяти минут общения. Так что, скорее всего, скоро на блоге совсем появляться не буду, в крайнем случаи, в качестве редактора случайных постов. 


Відкрити | Коментариків: 21

Девчонки, не орать!


Это всего лишь маленькая мышка, точнее хом*ячок 


Відкрити | Коментариків: 20

Ех...


Може завтра пощастить... 

click to zoom | натисніть щоб збільшити | нажмите чтобы увеличить

Відкрити | Коментариків: 5

Кінець.


 Можу собі уявити, як всім вже набридли ці «соплі», та шо поробиш коли про щось веселе мені написати зась.
Тільки-тільки в цьому «житті» з*явилося, щось нове, якісь емоції… Та чого я скиглю? Сама винна, мене ж за язик ніхто не тягнув. Ну з чого я узяла, що він зрозуміє? Просто набридло брехати, щось придумувати, усе це так тупо. Так мені і треба, шоб знала…


Відкрити | Коментариків: 3

Фуг. Завтра понеділок.


Як добре, що цей тиждень закінчується. Вже пройшло 7 годин, як я повернулася з «пекла». Здавалося вчорашній день ніколи не скінчиться. Ну невже мене не можна було лишити в спокої, навіщо мені ті розбори..?
Не знаю чи бачив хтось, як ламається у тебе на очах життя не чужої тобі людини? Через помилку молодості, у зрілому віці, зникло все… На рідного дядька боляче дивитися. Завжди здається, що щось подібне ніколи не станеться з близькими…
Ні, щось в мене не виходить написати те, що хотіла, треба виспатися, бо виходить якась несинітниця. 


Відкрити | Коментариків: 2

Музика : не ВК  Настрій : фіговий    

Розчарування і повна херня.


М-да, точно якась чорна плоска. Цікаво, чому я чекала від цієї поїздки чогось позитивного, хорошого, якщо цей тиждень розпочався з найбільшого розчарування. Я чекала цього понеділка весь рік. І для чого, щоб побачити таку фальшу? Отже і він такий, як усі? А може просто щось сталося, з чимось не ладналося, втома, погане самопочуття…? Так, це вже я себе заспокоюю.
Далі, по закону вівторок, розчарування продовжується. Чувак догрався, розпрощалися, схоже на завжди. Треба признатися, що я так само переслідувала за цим «спілкуванням» якусь ціль, мені хотілося перевірити чи можу я хоч якось зацікавити до себе протилежну стать. Результати 50 на 50… а у аську знов нізачим залазить.
Вчорашня середа, так само не стала для мене віддушиною, скоріше навпаки. Хрещений завжди наполягає, щоб я проводила більше часу на природі, мовляв йому це допомагає, стає легше. Назнаю, у мене сталося все навпаки, компанія яка була зі мною, остаточно насрала мені в душу, а погодка додала ложку дьогтю. Хоч і було де - не купалася, хоч і можна було і дуже хотілося – не напилася, музика взагалі була відсутня…
Лишалася єдина надія на сьогоднішнє заняття верхи. Спілкування з конем зараз мені просто не обхідно, але і це не вдалося.
Уже в який раз довожу собі, що краще мені взагалі на білий світ не висовувати і носа і людей на лякать своїм виглядом. 


Відкрити | Коментариків: 29

Наливаю!


Все зкінчилося… 

click to zoom | натисніть щоб збільшити | нажмите чтобы увеличить

Відкрити | Коментариків: 8

Делись чем есть!


Жадным быть не хорошо!  

click to zoom | натисніть щоб збільшити | нажмите чтобы увеличить

Відкрити | Коментариків: 26

Извращенцы в сети. 2


Итак, я закончила не том, что ему понадобилась фотка на который, я буду абсолютно без ничего. И это в первый день нашего «знакомства» (в прочем для такого желания последний факт не играет особой роли). Естественно, первые фразы которые пошли по проводам были – «Ты больной?»… На что вопросы с эго стороны звучали ещё «круче» за предварительное желание. Х немедленно улетел с списка, а я сама ушла по своих делах. Спустя какое-то время мне вновь понадобилась сеть, не смотря на «облом», мой чувак не унывал, не знаю каким образом разговор пошел опять. Человек вновь стал очень интересен. Обсудили многие вещи, шутили, прикалывались, как ни странно, он назвал меня, веселой. Судя по фото которые я получала от него, довольно не плохой, не молодой и не старый армянской (как он сам объяснил) национальности мужчина, но живёт в Москве. Всё продолжалось 2 дня, время от времени нападки розвратства взбухали, при попытках перевести тему как будто бы и соглашался, на простую дружбу без ….., но потом всё с начала. Самое прикольное, что временами кормил себя надеждами, (объяснениями, что возможно мне нужно время, привыкнуть, доверять ему). Целое воскресенье, я специально дала обоим отдых. В первую очередь, чтобы попытаться понять, может ли нормальный, умственно и физически человек заниматься подобным? Почему его не удовлетворяют нормальные, реальные девушки? Скорее всего решил по прикаловатся, проверит реально ли вытурить с кого-то фотку. А если бы я послала? Потом подумала стоп, это у меня проблемы! Зачем я пытаюсь понять, как вообще могу думать о каком-то психе?! Было ощущение предательницы. Но можно ли предать того, чёй ты не была и не будешь? А душа, она ведь существовала им, а такое предательство хуже всяких других. Эх, был бы это ты… Началась истерика из-за очередного тупика, осознанности, что ты не на что не способна.
Следующие пару дней Х, в сеты не появлялся, потом я была отрублена от Интернета. Остаётся ждать выходных, увидим, что будет дальше. 


Відкрити | Коментариків: 13

Извращенцы в сети.


 Не ну мне конечно везет на извращентов, ну вот только-только подходит время, когда я в конце-концов распрощаюсь с тем психом, который доставал столько лет, прилип другой. 
М-да, чем «больше» я пользуюсь своей аськой, тем глубже убеждаюсь, что общаться в ней стоит лишь со своими друзьями. Да и то даже так не спасёшься от надоедливых личностей, которые просто не понимают, что торочит каждый Божый день об одном и том же, не выносимо. Ведь поделится, обсудить хорошую, или плохую новость конечно хочется, но нет такого человека, у которого бы что-то случалось каждый день. Хорошо, что можно бросать в не видящие.
Давно камне никто чужой не лип. Но этот месяц как будто всем намазано, так раньше хоть прилипали какие-то малолетки, сразу же возомнивали себя подружками, начинали выложивать свои дурацкие «проблемы»: «Ой, вчера я влюбилась в одного, сегодня другого. Ой, что же это такое?...» С такими «клиентами» распрощаться не составляло особого труда. Не знаю, может это время такое, может…, но за последнее время опят что-то нашло, но моё душевно-плачущёе состояние видимо давало всем понять, что разговора не будет. Но пару дней назад привязался какой-то скажем Х, ну хи-хи, ха-ха… вроде так прикольный чувак, тут, пишет, пришли мне фотку в голом виде. Я просто обалдела.
Дале будет.


Відкрити | Коментариків: 18

Просто так


Сегодня у родного мне человека праздник, в маме День варенье. Уже давным-давно моя семя потеряла дар радоваться подобным… Та кажется она уже совсем нечему не радуется.
Только-что совершенно случайно купила себе черную майку. Это по-моему первая обновка в этом году. Вообще-то, я не очень люблю черный цвет, но сегодня… Думаю сделать в ней «фотосессию» скоро, если не скочорюсь.
Пойду, сейчас отец принесет чего нибудь выпить… 


Відкрити | Коментариків: 13

Музика : латиноамериканская  

Вчерашний вечер.


 Закончила играть какая-то странная, латиноамериканская музыка, в пустой, томной комнате стало тихо. Я сама, отличная возможность поплакать, но на душе так пусто, почти легко, все мысли куда-то разбежались, в них нет даже его. За окном, совсем скоро настанет глухая темень, на небе так мала облачков, поскорее мне бы к вам присоединится. Мне так часто кажется, что это будет завтра, после завтра, через несколько минут. Весна, ты всегда у меня что-то забираешь. Ну сколько уже можно, тебе мало бабушки, лошадей, мало моего животного? Тебе еще нужна эта последняя надежда! Ну не мучай, забери наконец меня! Ну нет сил дальше всех доканывать, пусть хоть они немного поживут, а я почувствую свободу! Надо еще включит музыку, но как добраться до компа? Нет, музыка хорошая, нужно ещё скачать. Осматриваю комнату, представляю, как всё завешано Чорным, посередине гроб, в нём я. Но комната такая маленькая, как они занесли меня, они помели убрать его фото, эго прикосновения – но как?
Я переношусь на несколько лет вперед, вижу всех радостными, ух ты, у неё бегают детишки, но увы, они не мои и даже не твои, они её! У тебя есть всё. А ты помнишь, как ты когда-то забрала у меня последнюю возможность увидеть его? Конечно же нет, ты меня некогда не понимала, куда тебе понять, почувствовать, то, что чувствовала я? Эй, сестрёнка, посмотри, твой малыш, он плачет, ну подойди, возьми на ручки! Обо мне здесь больше ничего не напоминает и это отлично.
Я переношусь ещё куда-то, вижу его. Ура, я теперь могу на тебя смотреть вечно! Но иногда это так трудно. С тобой она, твоя жена, твоя вечная спутница, как же она красива. А не на её месте могла бы быть я. Я могла бы делать для тебя всё, всё, что ты захочешь и даже больше, отдала бы жизнь в твои руки. 


Відкрити | Коментариків: 12

Так ведь нельзя!


 Чего я не могу понять, так это почему люди так жестоки по отношению к животным? Лично для меня, животное – всёравно что ребёнок, если ты его взял, значит, обязался опекать эго! Если не дай Бог, малыш болеет, мы ведь не говорим: -Ой, мне облом тащит его к врачу, тратит деньги… Так почему же…? Если на то пошло, чем ты думал когда брал его? Да, я согласна, в жизни бывает всякое, так не можешь обеспечить полагающем уходом – отдай, отдай тому, кто сделает за тебя!!!
Может у кого-то идёт телеканал animals planet, посмотрите!!! Это же просто удивительно, какие там законы, как там в других странах, действительно защищают права животных!!! А у нас кому нужны эти приюти, ещё и на них тратит бюджет! А служба спасения животных, да у нас о таком и не слышали! У нас бомжи под мусорками здыхают, а правительству нет к этому дела!

click to zoom | натисніть щоб збільшити | нажмите чтобы увеличить

Відкрити | Коментариків: 14

Фобия


 Фобия (от др.-греч. φόβος — страх) — иррациональный неконтролируемый страх, устойчивые проявления различных страхов. Фобиями называют также отношения неприязни и ненависти к чему-либо — страх как эмоция в этом случае присутствует в завуалированной форме.

Помню, как-то к учительнице на стол выпрыгнул кот (знаю, очень странно звучит, по учительскому столу лазит кот, но я ни о том), она тут же вскочила. Для меня такая реакция показалась очень странной, была бы это хотябы мыш… Я спросила удивлённым, даже испуганным голосом, Вы что, боитесь котов? Она поведала мне историю детства после которой и началась её фобия.
Несколько дней назад мне довилось побыть некоторые время в присутствие не маленького количества перепелов. На первых минутах эти маленькие, серые, невзрачные сушчештва, не представляли для меня никой опасности, но чем дольше я там находилась, тем что-то странное со мной творилось: Какая-то внезапная паника, страх, желания закрыть глаза и уши и как можно дальше убежать с того дурдома. Когда потом немного отошла, подумала, неужели это фобия, я же вроде нормально отношусь к птицам, принципе мне не приходится часто… но… А хотя, когда голубы оказываются близко, надомной, жидковато.
Так что, отак, получается, можно здохнуть так и не узнав о своих фобиях.

click to zoom | натисніть щоб збільшити | нажмите чтобы увеличить

Відкрити | Коментариків: 7

Варто, чи ні?


Пам*ятаю, будучи дитиною, а правильніше підліткового віку, в якому все здається чистим, наївним, я доказувала одному чуваку, що кохання у шлюбі можне тривати вічно, що, якщо воно справжнє, з часом не вмирає. Зараз, задумуючись над цим питанням, моя відповідь не постає однозначно. Тай взагалі, чи може відповісти на це питання те, що і людиною назвати не можна? То скоріше за все було завдання, доказати тому, кому взагалі нічого не докажеш свого, все ж взяти над ним гору, доказати, щоб швидше той час збіг, швидше спекатись його.
Закохані люди, тягнуться одне до одного, у бажанні краще впізнати свою половинку. У шлюбі ж з часом ці якісь таємниці, загадковість зникає, як кажуть, «всі фішки відкриті», дивувати нічим, все перетворюється на буденність. Перед чоловіком і в трусах можна побігати. Виникає питання, що тоді його в тобі буде приваблювати? Да навіть по приколу, хоч раз посидіть на лавці, я вам гарантую до вас причепиться п*яний, буде розповідати, яка його БАБА-СУКА, його СТАРА погана, забирає у нього усі «гроші»… Так вибачте, ти, чмо п*яне, нє щоб купити КОХАНІЙ хоча б віник, так воно… І що, таке можна кохати? Так, у кого бабла хоч завались, можна посвятити все життя придумкам утримання чоловіка, можна кожного вивчати новий східний танець і т. д. З іншого боку, так заведено, так буде мабуть завжди. Якось ВК сказав, кохання відходить, лишається прив*язаність.
З іншого боку, я не розумію людей, які у 60років шукають перше кохання. Навіщо? Минуло стільки років, на людина змінилася так само, як і ти, ви зовсім інші!

 

click to zoom | натисніть щоб збільшити | нажмите чтобы увеличить

Відкрити | Коментариків: 9

Навсегда.


Ну вот и всё, пришёл конец еще одному этапу моей «жизни». Время прощания с теми временами беззаботности, разными периодами «жизни», в том числе и детства. Эх, как же тогда я стремилась вырасти, а ведь все говорили: - Вырасти – стать взрослой всегда успеешь, а вот детство, оно не вернется. Но разве это поймешь, пока сам не почувствуешь??? И теперь нужно подводить жирную черту, прощаться с людьми которые всё-таки отдавали мне очень много, пусть и не всё, но многое мне сильно пригодится. Да что говорит, они подстроились под меня, научились понимать и работать со мной, это под силу далеко ни каждому с психологической точки. Конечно, было всё, некоторые моменты, поступки хотелось бы изменить, понимаешь, ОНИ ЛЮДИ, которые имеют свои сими, они действительно ЖИВУТЬ, а в жизни бывает всякое и как бы тебе обидно не было, их нужно прощать и прикрывать, а не капать на мозги. От этого легче никому не станет. Я увидела какие разные: хорошие, добрые, интересные, странные, смешные, предурочные люди на свете ходят. Видела как меняются каждый из них. С некоторыми рассталась давно, но продолжаю общаться и сейчас. Мне будет о чём вспомнить.
А что же дальше? Эх, а дальше, назовем это «прощальная встреча». Спрашивается, нужна ли она мне? Ну просто это время, когда я бы её воспринимала так, как надо прошло, а теперь я даже не знаю, как к ней относится, это как будто «Назад у будущее». С тобой как будто происходит то, что должно било произойти давно. Не идти, не рвать душу, всёравно это всё так примитивно, просто показуха? А имею ли я чисто моральное право поступить так с ними?
Что же мне делать после этого? Всё-таки попробовать тукнуться еще куда-нибудь? Это даст мне возможность иметь что-то своё, а главное отвлекать от разных мыслей. Но если бы кто-то дал хороший совет, куда, куда будет лучше? А будет ли оно мне подсылу?
P.S. Народ, советую не заморачеватся, понят о чём это, сложно.
                


Відкрити | Коментариків: 4

Кто ответит?


Зачем идти на базар, спрашивать продавца какой-то товар, если в кармане шиш, а если он тебе действительно понравиться, говорит, я приду в день зарплаты, зная, что этого не будет? Только чтобы его обнадеживать, заставит и так уставшего человека приделить тебе внимания?
Зачем рассказывать человеку как бы ты хотел провести эти выходные, когда он тебя не слушают, не воспринимают серьезно? Ты ведь знаешь и сам, что пройдут выходные как всегда и ничего из твоих грандиозных планов не осуществится. Так зачем же приучать окружающих, к отношению к себе, что ровно отношению к попугаю?
Зачем мне знать чуть ли не когда какой-то придурок последний раз срал, имел бабу…, если я должна его уважать, даже брать его в пример? Как можно после такого, его уважать и относится к нему серьезно?
Имею ли я право чем-то, или кем-то увлекаться, чего-то хотеть, ждать, общаться с людьми, давать советы? Ведь я никто и не что, у меня нет прав, нет будущего, я ничего не могу вообще, я не жилец. Пройдет ещё несколько лет, если, не дай Бог, я не здохну, страшно подумать во что превращусь. Неужели и я буду точно такой же? Это страшно, противно, мерзко, но всё говорит о том, что этого не миновать! 

click to zoom | натисніть щоб збільшити | нажмите чтобы увеличить

Відкрити | Коментариків: 17

Наши авы.


Посмотреть, сколько в блогеров прикольных ав, а вот свою собственную фотку в неё впихнуть осмелится далеко не каждый. Но ведь интересно же общаясь с человеком имея хоть какое-то представление о его внешности. Да, по Аве, логину (особенно если их не часто меняют), мы «узнаём» человека. Вполне возможно, что по примелькавшейся фотке, можно узнать человека на улице! А чего и нет? Я например, если бы не фото, некогда не узнала свою знакомую. Ведь это вполне реально. А если ты что-то ни то кому-то написал(а), можно и в морду получить! ГГГ Шутка! А меня вообще, если узнают – в обморок упадут!!! Не, ну что я несу, я же не ВК, чтоб меня узнавали! 


Відкрити | Коментариків: 63

Плохо


 Эх, какая скукотища, от телика воротит, комп тоже надоел, разговоры с родными заканчиваются истерическими припадками. Видетели им не нравится, что я уже не та, я другая. Да со многим я смирилась, «жизнь» заставила, но года требуют самостоятельности, возможности принимать решения… Ведь никто не знает сколько ему отведено и что с ним может случится завтра, а дни летят. Скоро закончится еще один этап в моей жытухе. Возникает вопрос: Что дальше, стоит ли чтобы было дальше? Но об этом позже.
Праздники, выходные на сайте так мало людей, все разъехались, отдыхают. Эх, мне уехать никуда не светит, пойду повторять что-нибудь, иначе мозги вообще засохнуть. 


Відкрити | Коментариків: 13

"Пантоміма"


За своє життя я знала не багато людей, та помітила, що кожна людина відрізняється не лише зовнішньо а ще й індивідуальна у своїй міміці, жестах… За допомогою цього вона може ясніше висловитися, а ми у свою чергу, «глибше», «чіткіше» розуміємо її, якщо так задуматися, словами можна далеко не все передати (звісно, якщо ти не поет), та і не в кожного є можливість висловлюватися. А все ж, не даремно хтось розумний сказав: «Очі – це дзеркало людської души».
Також, мабуть кожний зі мною погодиться, що з кимсь спілкуючись мимоволі, не помічаючи цього, починаєш переймати «поведінку» співрозмовника. Тай і члени родини саме у цьому «аспекті» надзвичайно схожі між собою. Отже, зважаючи на все це, теорія про походження людини від мавпи, все ж справджується!
Гадаю, не має сенсу нагадувати, що великий вплив на людство дає час в якому ми проживаємо, звичаї нашого народу, культура. А наші кумири…! Взяти для прикладу улюбленого співака, почувши у транспорті, чи просто слухаючи музику, ми самі не помічаючи, копіюємо його жести…
P.S. Зважаючи на те, що це не здерто з нету, а складено власними мозгами, як гадаєте, це могло б прокатити за філософію?
 


Відкрити | Коментариків: 15

Музика : Пронто  Настрій : ОК    

Просто шикарно!



Відкрити | Коментариків: 16

Життя реально класне!!!


Не важливо, що сьогодні Пасха, а я не пішла знову у парк. Не важливо, що я щойно повертаючись з не найкращої служби, задубла від того вітрюгана. Все реально круто! 

click to zoom | натисніть щоб збільшити | нажмите чтобы увеличить

Відкрити | Коментариків: 4

Повний бред, або чувіху знов понесло!


 Останнім часом в житті відбувається щось дуже дивне. Мої думки вже зовсім перекрутилися, кардинально міняються погляди, переконання. Може я дійсно повірю в Бога, цікаво, як я буду пояснювати його знущання над людьми…? Як не дивно, мене потягло на музику «не тільки ВК», правда тут є заслуга і дуже хорошої людини на блогі. 
Давно я не заглядала на нові записи блогерів-друзів, коли сьогодні це зробила – побачила, що більша половина – про Козловського, як не дивно, та мені це не дуже сподобалося. Трохи набридають люди які зациклені лише на одному і тому ж, це заважає впізнати у ній всі сторони. Я нікого не хочу ображати… Принципі, до не давніх пір сама була така ж. Ні, це не означає, що він більше мене не цікавить навпаки, дуже цікаво яка він людина, дуже кортить, ще хоч разок за це життя побувати на його концерті, не терпиться дочекатися, послухати нові альбоми, які дасть Бог, нарешті стануть ПЛАТИНОВИМИ. Я часто дивлюся передачі про артистів, як насправді їх дістали прихильники, що уся їхня приязнь, гарне ставлення, це лиш притворство. Не може такого бути, що Віталій Козловський відноситься до їх числа Він дійсно відчувається (по можливості артиста), щирим. Так, і куди це мене поперло, я ж зовсім про інше, зараз же сюди попруть чуваки, які обожнюють Вітасіньку??? Ггггггг.
Плюс, до всього, на мене ще й сильно впливає Інтернет. Не знаю, всі говорять, шо він і власне комп, в цілому «роз*їдають мозги». Не знаю, особисто мені він приніс багато дійсно хорошого. Що далеко ходити, скільки кльових слів тут на гребра, шо піздець! Тепер так класно прикалуваться над одним ідіотом, який вважає себе, такою вихованою, розумною людиною, Це просто треба бачити, як дурень скаче на стулі від слова «капець», ніби від якогось мата!!!

Уже майже не лишилося до чогось бажання, якось похер, шо жратиму, шо…
Може, це нарешті мені вже крин дикт? А може, дурка по мені плаче? Ой, вона по мені давно плаче! Тож якщо пропаду з блога, то я…

click to zoom | натисніть щоб збільшити | нажмите чтобы увеличить

Відкрити | Коментариків: 13

Настрій : чудний    

Блаженство.


Відразу прошу вибачення в тих, кого можливо мій запис задіне, образить приципи, переконання.
Все таки відчуття бажання нових вражень не покидає мене. Не зважаючи на те, що я людина, яка категорично відмовилася від віри, сьогодні вирішила, за ради інтересу пройтися до церкви. Кажу відразу, церква не православна, цього б я точно не витримала. Від побаченого враження змішані, з одного боку люди, яких я знаю зустріли мене тепло, але були й такі, від яких віяло холодом, не приязню… Ну що іще сказати? Служіння, читання Біблії, усе далеке мені. Не могла не привернути моєї уваги і дивакувата поведінка людей, деякі з них реально від того калькують. На хвилинку я уявила себе на їх місті, мені стало до умори смішно, подумала – піздець! 


Відкрити | Коментариків: 13
Назад | Вперед



Опрос

Чи любете ви гламур?


Опрос

Судя по моим последним записям можно подумать что я:



Мое видео

Мои фотоальбомы

* * *

Чого являєшся мені у сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому вуста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке не сповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Чого являєшся мені у сні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні — Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці — минаєш,

Вклонюся — навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці здавлюю на дні.

О ні!

Являйся, зіронько, мені

Хоч в сні!

В житті мені вік тужити —

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в’яне, засиха —

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людські вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає щастя молодого,

Бажаного страшного того

Гріха!


Календар
Июнь
ПнВтСрЧтПтСбВск
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Зміст сторінки

Мітки

Интересы

Антиинтересы
брехунів, весну, голубих, Життя, жлобів, коли лізуть в душу, одноманітність, плітки, реп, рок, тупаків

Blog Live

9 дн назад *Valeriya* комментирует свою запись - ЧП


9 дн назад Obolon комментирует запись - ЧП


11 дн назад *Valeriya* комментирует свою запись - ЧП


11 дн назад *Valeriya* делает запись ЧП


11 дн назад *Valeriya* комментирует свою запись - Где меня носит


11 дн назад lada комментирует запись - Где меня носит


11 дн назад *Valeriya* комментирует свою запись - Где меня носит